Глава 16
19.06.2015 р. Міжнародний аеропорт Лос-Анджелес.
Минуло два роки. За цей час відбулося багато цікавих подій. Я пішла зі Щ.И.Т. і більше не є Месником. Мені набридло бути тим, ким бути мені не хотілося. Тому, швидко зібравши всі речі першої необхідності, переїхала з Локі до Лос-Анджелеса, і тепер працюю моделлю, знімаюся в рекламах, фотографуюся для відомих журналів, загалом займаюся тим, про що мріяла раніше. Щодо Локі... У нього свій, а точніше, наш бізнес. Він відкрив ресторан у центрі міста. Наше життя стало набагато кращим, ніж було два роки тому. Зрозуміло, адже все кардинально змінилося і перевернулося з ніг на голову. І ми щасливі... А це головне.
Зараз же ми летимо в Нью-Йорк.
Танці продовжилися, музика заграла ще голосніше, і все стало добре. Веселощі, щоправда, тривали недовго. За кілька хвилин після землетрусу прогримів вибух недалеко від ресторану, в якому ми зараз перебуваємо. Люди почали панікувати, ми з Локі теж сильно злякалися. Що відбувається? Якийсь напад? Теракт? За кілька секунд прогримів ще один вибух. Ми ледве встояли на ногах від цього потрясіння. У цей же момент до ресторану влетів робот, розбивши скло ресторану вщент, а за ним влетів Тоні Старк. Люди почали кричати й розбігатися хто куди. Крики було чути, напевно, по всій планеті. Я почала шукати в натовпі Кайла й Аделаїду, але вони, так само як і ми з Локі, стояли як вкопані. Усі були приголомшені й ніхто не знав, що робити далі.
— Що відбувається? — крикнула я Тоні, коли той уже відірвав роботу голову, тим самим убивши його. Просто взяв і відірвав її, скрутив йому шию.
Кайл і Аделаїда підбігли до нас із Локі. Вони вражені тим, що відбувається, і страшенно налякані. Звісно, їм щойно зірвали весілля, та й до того ж вони не в безпеці.
— Ідіть звідси! Тікайте в безпечне місце! — крикнув Старк і полетів. Ніби його й не було тут. Не рахуючи того, що від ресторану майже нічого не залишилося. Тільки розбите скло й робот, що лежить неподалік. Точніше, його останки.
За вікном почулися постріли. Тут небезпечно перебувати, але й куди тікати, я не знаю. Здається, по всьому Нью-Йорку зараз розгулюють роботи-вбивці. Якісь прибульці або ще хто-небудь. Що ж робити? Як допомогти собі й іншим? І тут я згадала, що Кайл і Ада збиралися у весільну подорож до Парижа. Це єдиний шанс відвести їх звідси, допомогти їм.
— Коли у вас літак? — звернулася я до молодят. Швидко, поспіхом, але що поробиш?
— Десь за годину, — пробурмотіла Ада ледь чутно.
Вона налякана не менше нас, і голос у неї тремтить. Це явно недобрий знак.
— Документи, речі де? — спитав Локі, вловивши хід моїх думок. Здається, він зрозумів, до чого я веду. Треба, щоб вони полетіли. І чим швидше, тим краще. Невідомо, що відбувається за межами цього ресторанчику, але хоч би що це було, залишатися тут не можна.
— Вони тут, у ресторані, — відповів Кайл з нерозумінням у голосі. Не знає, що ми задумали, або просто не хоче визнавати, що їхнє весілля закінчилося ось так. Усі веселощі, вся радість... Більше цього немає.
— Беріть все необхідне й вирушайте до аеропорту. Локі, ти їх проведеш і простежиш, щоб з ними нічого не сталося, зрозумів? — промовила я ще швидше, майже протараторила. Занадто сильно хвилююся через цю ситуацію. Серце шалено стукає, а голова відмовляється думати. Тікати. Треба тікати звідси. І якомога швидше.
Треба тікати звідси. І якомога швидше.
Кайл кивнув і пішов на кухню ресторану за речами, Локі приголомшено дивився на мене, а Ада ледве стримувала сльози. Таке не щодня трапляється. Та й я не пам'ятаю, коли взагалі востаннє траплялося щось погане в Нью-Йорку. Рік, два тому? І чому все відбувається тоді, коли я тут?
— А як же ти? Ти не підеш з нами? — спитав Локі, дивлячись мені прямо в очі. Так, він же не знає, що я задумала. І він це навряд чи схвалить. Плювати, я ж супергерой. Була супергероєм...
— Я не можу, — відкарбувала я, давши зрозуміти, що немає сенсу мене переконувати. Що задумано, те задумано, і мені доведеться виконати це. — Я повинна допомогти Месникам. Відведи їх до аеропорту й посади в літак. Зроби все, щоб вони були в безпеці. І бережи себе, — промовила я твердим, впевненим голосом і обійняла Локі, Аду й Кайла, що повернувся з речами. У мене ж є здібності, то чому їх не використовувати на благо?
Тим більше вони мої друзі...
— Будь обережна! — крикнув Локі, виходячи з ресторану. Він хвилюється за мене, але й слова не сказав, що я вирішила зробити якусь дурість. Напевно, і він би їм допоміг, якби була можливість, але у нього зараз є завдання й важливіше. Я ледь помітно кивнула, і теж рушила до виходу. Пора подумки повернутися на пару років назад, коли на Нью-Йорк здійснювалися напади майже щодня. Тоді творився повний жах і хаос, а що ж буде зараз?
Те, що я побачила, переступивши поріг ресторану, мене шокувало. Місто за ці пару годин змінилося до невпізнання. Люди кричали й намагалися врятуватися, роботи нападали на житлові будинки й обстрілювали громадські місця, на вулиці творився хаос. Повірити не можу. Я зовсім не очікувала такого. Може, в ресторані було навіть безпечніше, ніж тут. Бо на вулиці твориться щось незрозуміле.
До мене підбігла молода дівчина, від її рук виходило червоне світіння. Невисока, симпатична.
Невисока, симпатична. Очі красиві, але в них відображається страх і хвилювання. Сильне хвилювання за все це. Я її не знаю, ми раніше не зустрічалися, але щось знайоме мені здалося в її рисах обличчя.
— Що ж Ви стоїте? Біжімо звідси! Швидше! — промовила дівчина, кудись поспішаючи. Швидше за все, вона займається евакуацією мирних жителів. Месник вона, чи ж простий перехожий, який володіє магією?
— Я зможу себе захистити! — промовила я твердим голосом і вбила робота позаду дівчини, застосувавши свої сили. Як же давно я не відчувала цієї могутності, цієї магії... Почуття ностальгії нахлинуло на мене, аж ніяк невчасно. Зараз зовсім інші турботи. — Де Месники?
— Тебе підвезти? — промовив Клінт Бартон, під'їхавши на чорному автомобілі. А він зовсім не змінився. Все той же серйозний і зосереджений Клінт Бартон, тільки трошечки сумніший. — Ванда, продовжуй евакуацію.
— Ванда, продовжуй евакуацію. — Дівчина кивнула й побігла рятувати людей, вбиваючи своєю суперсилою всіх роботів на її шляху. Я сіла в авто. — Вирішила приєднатися?
— Довелося. Поясни, що тут діється? — спитала я, дивлячись у вікно. Який же кошмар за межами цієї машини! Навколо дуже багато роботів-вбивць. Кров, крики постраждалих, і шум. Багато шуму.
— Альтрон хоче знищити людство. — незворушно відповів він. Ніби я запитала щось буденне, і ми зараз не посеред війни, а за обіднім столом десь на курорті.
— О, так це все пояснює, — фиркнула я. — Хто такий Альтрон?
— Штучний інтелект, створений Тоні Старком. — тут його голос став твердішим, а сам він похмурішим. Мене не було всього два роки, а тут уже діється незрозуміло що. І з яких пір Залізна Людина — лиходій?
— Тоні Старк створив робота-вбивцю? — здивувалася я. У це важко повірити. Практично неможливо.
Нічого зайвого.
Я вбила ще кілька роботів, що пролітали повз, і встигла трохи поговорити з Клінтом. Скільки ж тут цих тварюк? Сотні? Тисячі? І як нам їх перемогти? Як позбутися їх? Стільки запитань, а відповідей зовсім немає. У нас повинно все вийти. Разом ми сила. Ми впораємося.
— Ну ось ми й приїхали, — повідомив хлопець.
Ми прибули на одну з площ Нью-Йорка. Повсюди літають роботи, яких нещадно вбивають Месники. Клінт приступив до роботи й уже встиг убити десь п'ятьох роботів, тоді як я вбила тільки одного. Я давно не використовувала свої сили й уже, можна сказати, втратила хватку, але здаватися не збираюся. Сьогодні зі мною, крім моїх надсил, є ще два пістолети й шпигунські ґаджети. Так що я впораюся. Відбиваючись від атаки роботів, помітила, що в складі Месників декого не вистачає, а саме, Залізної Людини. По дорозі сюди Клінт розповів, що Старк не спеціально створив цих чудовиськ, це вийшло абсолютно випадково.
І він відчуває за це провину. Якби я таке зробила, нехай і випадково, то звинувачувала б себе до кінця життя. Тож я його розумію.
— Де Тоні? — крикнула я Наташі, намагаючись перекричати шум і звуки бою.
— Розбирається з «Літаючим Нью-Йорком» — крикнула вона у відповідь.
— З чим? — спитала я здивованим голосом. Який ще «Літаючий Нью-Йорк»?
— Подивися направо, — промовила вона, ухиляючись від робота.
Я повернула голову й побачила, як величезний шматок міста летить у небо. Величезний шматок землі, піску, будівель і всього іншого. Як це взагалі можливо? Я не могла повірити, що це відбувається насправді. Ну як можна було докотитися до такої ситуації? Я тут же зрозуміла ще дещо важливе. Дуже важливе і дуже страшне. Цей літаючий шматок міста несе величезну небезпеку не тільки для людей, а й для всієї планети. Якщо він злетить досить високо, а потім різко опуститься на землю, то знищить все людство...
— Красиво, чи не так?
— почувся металевий голос біля мене. А це ще що таке?
Я обернулася й побачила величезного робота з червоними світними очима. Пронизливий і холодний погляд. Металева, бездушна істота. Не встигнувши нічого зробити, відчула біль у грудній клітці. Це залізне створіння сильно штовхнуло мене, і я впала, вдарившись при цьому головою об машину. Дихати стало важко, але свідомість я не втратила. Тримаюся з останніх сил, і це шалено важко. До мене підбіг Кеп, трохи шокований появою цього робота. Чи не Альтрон це?
— Ти в порядку? — спитав він з хвилюванням у голосі.
— Так, — пробурмотіла я, піднімаючись.
Цієї ж секунди до нас приєднався Халк. Він схопив робота й відкинув його подалі. Роботи меншого розміру почали відступати, ми ж з Месниками не дали їм втекти далеко й знищили їх.
— З дрібними покінчено. Що з Альтроном? — спитав Капітан. Значить, я мала рацію. То був головний лиходій. І як він мене тільки не вбив?
І як він мене тільки не вбив?
— Я з ним розберуся, — відповів Брюс і рушив у бік вбивці. Халк розбереться з ним, я знаю. Боюся навіть уявити, що він з ним зробить...
Робота майже завершена, але відпочивати ще рано. Треба думати, як розібратися з Нью-Йорком, що летів у космос. А це завдання не з легких. Один маленький прорахунок — і все скінчено.
— Від Старка щось чути? — спитала я схвильованим голосом. Де він взагалі подівся? У такий важливий і відповідальний момент.
— Дивіться! — крикнув якийсь хлопець з попелястим волоссям. Звідки він тут взявся? Я більш ніж впевнена, що секунду тому його тут не було. Просто взяв і з'явився. Наче з повітря.
Я подивилася в бік, куди вказав хлопець. Літаюче місто почало падати вниз. Воно з величезною швидкістю прямувало на Нью-Йорк. Ми почали переглядатися і панікувати. Що робити? Як не допустити катастрофу? Наташа намагалася зв'язатися з Тоні Старком, але все марно.
Від нього не було чути відповіді. Жодної надії на порятунок планети. Більше нічого. Кінець. І тут, коли я вже повністю зневірилася й думала, що все скінчено, прогримів вибух. Шматок міста, що летів униз як величезний метеорит, вибухнув. Невеликі шматки землі та каміння почали обрушуватися на Нью-Йорк. Але це не так страшно, як якби весь шматок міста звалився на землю. Старк впорався, але що стало з Альтроном? Халк убив його? Або ж він досі розгулює містом як ні в чому не бувало?
— Альтрон мертвий. Я особисто вирвала його серце з його мерзенної металевої грудей. А потім, коли від цього жалюгідного сміття залишився тільки залізний скелет, Віжен остаточно його знищив, — промовила дівчина з каштановим волоссям. Це та сама дівчина, яка евакуювала людей. І вона сильно не любить Альтрона.
— Хто ти? — спитала я з цікавістю, дивлячись на дівчину. Таємнича незнайомка, що рятує всіх навколо. Крім Альтрона. Він цього не заслужив.
Він цього не заслужив.
— Це Ванда Максимова, але ми називаємо її Багряною Відьмою, — відповів Клінт Бартон. Багряна Відьма. Красиво звучить. — Пора повертатися в штаб, там з усіма й познайомишся. Та й Локі тебе вже зачекався.
Локі... Як же я скучила за ним за ці кілька годин. Сподіваюся, з ним все в порядку. Я кивнула й мовчки попленталася за Клінтом до машини. Все-таки Бартон має рацію, я багато чого пропустила, поки ходила по подіумах. Я навіть скучила за всіма цими відчуттями, за всіма цими битвами. І завжди буду сумувати.
***
Прибувши в штаб я, першим ділом, відшукала Локі. Це було не важко, адже щойно я вийшла з авто, він відразу ж вийшов назустріч. На його обличчі грає посмішка, а хвилювання відійшло на другий план. Та й мені стало легше й спокійніше, побачивши його. Я довго не випускала Локі з обіймів, а потім ще деякий час розпитувала про Кайла й Аделаїду. Адже це мої найближчі люди, і мені дуже важливо знати, чи все у них в порядку.
Він розповів, що добиратися до аеропорту було досить важко, але, на щастя, ніхто не постраждав. Кайл і Ада успішно сіли в літак і полетіли, як і планували. Добре, коли все добре. Знову. Також я познайомилася з Вандою та П'єтро Максимовими. Хороші хлопці. Я бачила їх колись по телевізору й ніколи не думала, що побачу їх знову. Що вони стануть Месниками й... моїми друзями. Такий от приємний сюрприз. Познайомилася з Віженом, і дізналася, що відбувалося в житті Месників, поки я була відсутня. Стільки всього... Тоні та Пеппер знову разом, Тор спокійно живе собі в Асгарді, але правителем чомусь поки не став. Наташа отримала підвищення, а Халк став у сто разів краще контролювати злість. Цього разу все закінчилося добре, і ніхто не помер. Ось тільки Брюс Беннер чомусь полетів, не бажаючи тут більше залишатися, але це його вибір.
— Не хочеш повернутися?
— Не хочеш повернутися? Ти сьогодні чудово себе показала, та й ще один Месник нам не завадить, — запропонував Ф'юрі, відкриваючи пляшку дорогого вина. Рідний штаб Месників. Як же давно я не була тут і як багато чого не бачила. Він за ці роки й не змінився зовсім. Хоча, пара покращень все ж є.
— Хоч я й скучила за вами й за всією цією роботою, але повернутися все ж не можу. Мене влаштовує те, чим я займаюся зараз, — відповіла я, зробивши ковток червоного вина. І це чиста правда. Сумувати можна завжди, але почати знову працювати тут і постійно рятувати Землю від прибульців, лиходіїв та інших істот я не можу. Не хочу. Все це залишилося в минулому, так нехай там і залишається.
— А ти, Локі? Ми можемо і тебе Месником зробити, — звернувся Ф'юрі до мого хлопця. Це було злегка несподівано для мене, та й для Локі теж. У нас, у Месників, начебто був раніше кодекс, в якому йдеться про лиходіїв.
Якщо колись ти завдавав шкоди планеті, то Месником стати вже не зможеш. Мабуть, зараз інші правила.
— Хм, приваблива пропозиція, але... — договорити Локі не встиг, адже в штаб увійшов Тор. Все в тих же обладунках і з красивим світлим волоссям. Він виглядає трохи схвильованим і радісним одночасно. Швидкими кроками підійшов до нас з Локі й промовив:
— Мері! Локі! З вами хоче поговорити Один!