Когда садится солнце

Багаття як ніколи яскраве,
І як ніколи непроглядна ніч,
Над невинними нова розправа
І злий, ображений клич.

Невже хтось ще може
Просто так вбивати людей,
Викрикувати нерозумні погрози
І виправдовувати сотні смертей?

Невже все ще хтось вірить,
Що ціль виправдовує методи,
Що насилля когось тут зцілить,
Що комусь допоможе агресія?

Чому люди не вміють думати,
Чому вірять у небелиці?
Невже це кінець еволюції,
Невже їх ніяк не зцілити?

На сонце найшла хмара
По особливому грізна і чорна.
Боротися ніколи не марно,
Особливо якщо виграш – свобода.

І нехай кров землю оросить,
Сьогодні гра варта свічок.
Принижень з нас уже досить!
Ми переможимо, бо зрозуміли урок!