Глава 7
— Вибач, що так пізно. Просто... Мені потрібна твоя допомога, — промовив кароокий брюнет, обіймаючи мене при зустрічі.
— Що сталося? Проходь, — сказала я, запрошуючи хлопця додому.
Він мене спочатку налякав, адже я думала, що сталося щось погане, але тепер я спокійна. Хоча в голові все ще крутилися дивні думки.
— Дякую тобі, Мері! Ти завжди мене виручаєш, — промовив він з набитим ротом. Я посміхнулася. Він завжди так робив. Наїдався цукерок і печива, а потім ходив з набитим ротом весь день. Пам'ятаю, колись ми навіть змагалися, хто більше печива зможе засунути в рот. Ех... Який чудовий був час. — Як ти поживаєш? Я чув, ви врятували Землю від прибульців. І вам у цьому допоміг Локі... Так і було? — поцікавився він, запиваючи солодощі чаєм.
— Так. Чесно кажучи, я й подумати не могла, що він вирішить нам допомогти. Не думала, що мій план спрацює. Але, зізнатися чесно, без Локі ми б не впоралися. Здається, цей брехливий виродок і справді змінився й усвідомив свою провину, — промовила я на одному диханні, ніби надихнулася всім цим.
— Ти в це віриш? — недовірливо спитав він.
— Ти впевнена, що це був Локі? — спитала я з хвилюванням у голосі. Те, що я почула, не вкладалося в мене в голові. Цього не може бути. — Просто сьогодні він поводився галантно і стримано. Купив мені морозиво, влаштував прогулянку й атракціони... Він хороша людина і не міг вчинити так з тобою. — Я намагалася виправдати Локі, сама не розуміючи чому. Він зробив стільки поганого мені й усій планеті, але я продовжую вірити, продовжую захищати його. Це так дивно...
— Ти бачилася з ним сьогодні? Морозиво? Атракціони? Що ти робиш, сестро? — спитав він, підвищуючи на мене голос. Ненавиджу, коли він так робить. Він намагається вберегти мене, ніби я маленька дівчинка, яка не прожила життя і не розуміє, що робить.
— Все гаразд, Кайл. Правда, — промовила я спокійним, рівним тоном. — Я сильна, досвідчена відьма, яка працює в Щ.И.Т. Тільки у відпустці. Але це не завадить мені надерти Локі дупу, якщо буде потрібно.
— Я посміхнулася і вирішила перевести тему розмови. — Розкажи краще, як у тебе справи. Що нового? І як життя взагалі? Давненько ми з тобою так не сиділи й не говорили про проблеми та радощі.
— Та, загалом, нічого нового, — почав він, трохи заспокоївшись. — Наступного року закінчую інститут, почав нове чудове життя далеко від дому і ще побачив багато... — договорити він не встиг. Йому завадив його мобільний телефон, точніше той, хто зараз телефонував на нього. — Ой, вибач, — він подивився на екран мобільного, і на його обличчі засяяла промениста посмішка. Цікаво, хто це? — Я зараз.
Він відійшов на кілька хвилин. А я залишилася сидіти за столом і допивати давно охололий чай. Минуло багато часу відтоді, як ми бачилися, і я дуже сумувала за ним. Мені так не вистачало його підтримки, розмов ночами та дружніх порад. І тут я подумала про Локі... Невже те, що говорив Кайл, правда? Той Локі, якого я бачила сьогодні, ніколи б не зробив нічого такого.
Виявляється, він давно зустрічається з Аделаїдою, але нікому про це не говорив. Боявся сказати батькам, адже вони можуть її не прийняти. Вони взагалі рідко кого приймають, намагаються ставитися до оточуючих холодно, без емоцій. Ще я зрозуміла, що він терпіти не може Локі. Вважає, що він не міг так швидко змінитися і просто прикидається хорошим хлопцем, щоб увійти в довіру. Швидше за все, він знову щось задумав. Але, чомусь, я вірю цьому підступному лиходієві. Вірю, що в ньому залишилося щось добре, щось хороше, хоча, в глибині душі, розумію, що він просто брехливий виродок, не вартий моєї уваги. І це зводить мене з розуму...