Когда садится солнце

Де болить – мене спитали,
Я посміхнулась і промовчала.
Де болить? А я не знаю,
Це питання мене здивувало.
Щось в грудях тисне, може,
А може то так серце болить...
Щось там всередині стогне
І проситься вийти на мить.
Що болить – запитали удруге.
Я всміхнулась, стенула плечима.
Якби ж я знала, мій друже,
То давно б уже щось та змінила.
Той біль майже нереальний,
Його не відчуєш в руці чи нозі,
Він не новий, але і не давній,
Він усередині, цей біль у мені.
Що болить – спитали приречено,
Та ніхто відповіді уже не чекав.
Не питали мене чи полегшало,
Не питали, де той біль узявсь.