Сон

Останнім часом, мене турбують мої сни, раніше вони були нормальними, а то і взагалі не було, а зараз кардинально змінились. Ви скажете що це нормально коли раптом сни міняються, але моя проблема не в цьому, моя проблема у тому що я проста сіра людина. Моє їм'я вам звісно не повідаю, але попри це я змушений розповісти вам трішки про себе, щоб ситуація стала більш зрозумілою для вас. Я проживаю у невеличкому містечку під назвою Лінчбург, яке знаходиться у Вірджинії. Працюю в офісі компанії яка швидко розвивається, маю середню зарплату. Від інших в плані зовнішності нічим не відрізняюсь: чорне волосся, карі очі, товстий, лице моє теж нічим не відрізняється від простого чоловіка середнього віку, маю родиму пляму на зап'ясті та ношу окуляри через травму в дитинстві, про яку теж говорити не збираюсь. Повністю проста людина, навіть рівень інтелекту у мене середній, тому ніколи в школі проблем не було. Сподіваюсь, що ви зрозуміли, що такій людині з одноманітним життям як Я, не могли приснитись нові дивовижні сни. Все почалось просто, в один день мені просто приснився хороший сон за довгий час, я його звісно погано пам'ятаю, так як я їх забуваю вже за 10 хвилин, тому я завів щоденник снів для їх запису. Як я вже говорив про самий перший сон, єдине що я запам'ятав це те як я, просто сидів на мальовничому полі маків, яке чимось нагадувало картину Клода Моне «Поле маків у Аржантея» Взагалі, перші десять снів сильно не відрізнялись, вони були теплими та приємними, дивовижними та прекрасними. Приблизно на 15-тий сон, у далині я почав чути цокіт копит, з кожним сном вони трішки наближались. Спочатку я думав, що це можливо просто частина мого сну, там коні наприклад скачуть, або тощо, але це було не те. З часом це почало мене тільки дратувати, я чув їх цокіт, я чув як вони повільно наближались відбиваючи своїми копитами дивні мелодії які змушували мою душу тремтіти від дикого тваринного жаху. Після 19-го сну я почав чути цокіт копит у далині, але вже в реальному житті. Ідучи на роботу, я не раз зупинявся щоб прислухатись до цього цокоту, навіть вдома, я не переставав чути цей цокіт. Один сон це змінив. Я знову сидів на тому полі з маками, намагаючись насолодитись тим солодким запахом пізнього літа, як із лісу виїхав вершник. Він зліз із свого коня, який притому миттю розсипався на щось подібне до попелу. Він повільно крокував до мене, там де він ступав залишався чорний слід від сажі ніби там щось горіло досить довго. Маки навколо нього в'янули і чорніли схиляючи свої верхівки до землі. Раптом він зупинився приблизно на відстані сотні метрів від мене, тому я не міг його розгледіти. Він підняв руки у небо і почав щось нерозбірливо говорити. Хмари почорніли і скупчились, деінде вдаряла блискавка, а він просто стояв дивлячись в мою сторону та підзиваючи до себе пальцем. Я прокинувся і вирішив на деякий час взяти відпочинок від роботи, щоб оговтатись від побаченого. Той день я провів у напруженні, постійний цокіт копит який я чув, все ще наближався, отже в мене було достатньо часу щоб втекти. В ту ж мить я зібрав потрібні речі, подзвонив рідним та поїхав в наш старий фамільний будинок, який знаходився у сусідньому штаті. Прибувши на місце через декілька годин, я перебрав речі та вирішив поспати. Знову тягуча пелена сну занесла мене на те поле з почорнівшими від попелу та сажі маками, блискавки так і продовжували бити але на цей раз вони були червоними, подув легенький теплий вітерець, остання пам'ять про старе добре пізнє літо на маковому полі. Я поглянув в сторону де стояла та фігура, та не застав її, я вирішив краще огледіти почорнівше поле, та помітив як воно наближається до мене. Підійшовши на відстань в добрих 40 метрів, я нарешті зміг розгледіти цю постать, та краще би я цього не робив. Це ніяк не можна описати, це щось, що просто струсить ваш розум, це щось, що змусить забути вас все добре, що тільки є на світі. Дивлячись на це я впав у відчай настільки воно жахливе. В мене запаморочилась голова від його вигляду, все навколо розпливалось у чорній пульсуючій безодні, яка от-от поглинула би мене, якби не гуркіт грому за вікном який змусив мене прокинутись. Прокинувшись я дуже чітко почув цокіт за вікном настільки чітко що мені тоді здалось що воно прямо зараз у моїй кімнаті. Просидівши в очікуванні чогось, я нарешті встав з ліжка і пішов на кухню. Зробив собі таку ненависну мною каву, щоб не заснути, «я не хочу повертатись туди» в той момент думав я. Цокіт копит змушував мене часом здригуватись від їх реалістичності. Невже я з'їхав з глузду? Невже це всього-на-всього звукові галюцинації викликані нічними кошмарами. Посьорбуючи каву, я почув як ірже кінь прямо біля будинку. Я впав з крісла проливши всю каву як на себе так і на підлогу. Стрімголов кинувшись до дверей я поглянув у віко. Моєму жаху не було меж, це була та сама істота, тільки на відстані декількох сантиметрів, я чув як воно важко дихає. Я протер очі та знову поглянув у віко, постать трішки відійшла, я зразу зрозумів що воно хоче вибити двері, але питання в тому, якби воно хотіло вбити мене, воно зробило би це зразу, та ще й у вісні. Невже воно грається зі мною? Як кіт із мишею, перед тим як з'їсти останню, наповнивши свій бездонний, чорний, пульсуючий шлунок плоттю. Пролунав тупий удар, двері затряслися але не проламались. Мені нічого не лишалось як сховатись на другом поверсі, але в чому? Тоді мені прийшла геніальна ідея, залізти в шафу та відсидітись. Тепер ми повільно підходимо до закінчення. Можливо це удача, або самі боги вирішили змилостивитись над мною, але я знайшов декілька листків паперу та олівець, в які записую ці події. Прямо зараз воно десь ходить на першому поверсі: я чую як під ним прогинається підлога, я чую як воно ламає меблі. Коли воно мене знайде це лише питання часу, а поки мої можливо останні слова. Якщо це хтось читає прошу, передайте моїй матері на вулиці Strawberry 24, міста Лінчбург, штату Вірджинія ці слова «Мамо я тебе дуже люблю, можливо мене вже немає, можливо я у полоні тої чорної істоти. Я чую як воно підійнялось на другий поверх, воно шукає мене мамо! Ніколи, чуєш? ніколи не відкривай двері коли почуєш стукіт копит! воно ходить по коридорам мамо! не відкривай двері ні в якому разі, навіть якщо це буду я, закрийся в підвалі і молися, якщо почуєш стукіт копит. Воно зайшло в кімнату, який гидкий стійкий запах гнилої плоті! Мамо я люблю тебе! Дякую тобі за все що ти робила для мене! Твоє завжди маленьке сонечко...»