Епілог
Холодний зимовий вечір. Вся родина зібралася, щоб відсвяткувати чудове свято — Різдво. Зимовий Асґард прекрасний: сніг кружляє й дрібні, немов крижані вогники, сніжинки лягають на землю міста богів. Коли вперше тут ми почали святкувати Різдво, я вже й не пам'ятаю. Напевно, це було 40 або 50 років тому. Тоді я ще не знала, що всі боги, яких тільки знає людство, існують насправді. Абсолютно всі. Вони живуть у різних куточках Всесвіту, і кожен відповідає за якусь планету в цьому величезному космічному просторі. Ми повинні поважати їх і шанувати їхні традиції. Саме тому Локі й запропонував святкувати це свято. Взагалі за сто років мого правління в Асґарді багато чого змінилося: ми скасували поклоніння царю й стали ближче до народу, більше немає законів, що змушують дівчат носити незручні сукні проти їхньої волі, і, напевно, найголовніше — мирне існування всіх дев'яти світів. Більше немає ніяких війн і розбіжностей між народами. І це чудово.
— А як ви познайомилися? — запитала Амалія, переводячи погляд з мене на Локі, з Локі на мене. Кайн Амалія Лафейсон — наша молодшенька. Ми ніяк не могли визначитися з ім'ям, тому назвали її саме так.
— Розказуй ти, — посміхнувся Локі, і всі відразу ж витріщилися на мене, чекаючи чогось неймовірного.
Я зітхнула й розповіла їм нашу з Локі історію, трохи прикрасивши її. Від спогадів з минулого на мене нахлинуло неймовірне почуття ностальгії й туги за тими часами. Як же все-таки було прекрасно тоді, хоч і досить складно. Втім, і зараз скаржитися на життя я не можу, адже все склалося найкращим і найвищим чином. У мене є двоє дітей, коханий чоловік і рідні, які завжди допоможуть і підтримають. Що ще потрібно для щастя?
— Значить раніше ти був поганим? — запитав Лелль, загадково посміхаючись. Він старший за Амалію всього на два роки, але це не заважає їм постійно сваритися по дрібницях. Втім, це властиво для брата й сестри.
Почувши це, Локі кивнув і злегка посміхнувся.
— Але ти змінився, тому що любиш її? — додала Кайн, плескаючи пухнастими віями.
— Так, саме тому. — він присунувся ближче й злегка обійняв мене за талію, а я поклала голову йому на плече.
Грітися біля каміна пізно зимовим вечором чудово. Особливо, коли поруч з тобою близькі люди. Найважливіші у Всесвіті. Найпотрібніші. І так буде завжди.