Глава 2
Прибула до штабу досить швидко. У голові крутилося багато думок, які не давали мені спокою: як почати розмову, і як його взагалі переконати зупинити все це. Я підходила все ближче і ближче до камери, перебираючи в голові всі варіанти розвитку подій.
«Так, зберися! Це всього лише божевільний лиходій. Ти впораєшся.» — промайнуло в мене в голові...
— Ти шпигуєш за мною? — Голос Локі був злим і холодним. На мить мені навіть здалося, що й у самому приміщенні стало прохолодніше, незважаючи на те, що градусник показував +25°С.
— Аж ніяк, — спокійно відповіла я, хоча в душі вирував ураган емоцій.
— А навіщо тоді ти тут? Прийшла благати мене припинити війну? — він зловісно посміхнувся й підійшов ближче до скла. І хоч я знаю, що він не зможе його розбити, коліна зрадницьки затремтіли.
— Ще чого! — випалила я, а потім швидко додала, боячись його злякати: — Просто прийшла поговорити.
Звичайно, варто було очікувати від нього чогось подібного, але все сталося так швидко і несподівано, що я не встигла нічого усвідомити.
Я швидко встала й рушила до виходу. Але, пройшовши кілька кроків, зупинилася і задумалася. Він мене сильно розлютив і поставив у глухий кут своєю дією, але я повинна щось зробити. Це все-таки мій обов'язок. Треба припинити цю міжпланетну війну, поки не стало надто пізно. Ні. Я звідси так просто не піду.